Ноктюрн

...і трагедія її в тому, що вона так і залишилась однією шостою світу. А насправді вона – від Смоленська до Нижнього!

- До якого Нижнього! То вже татарські землі.

- Я маю на увазі ...скільки їй? ...відносно недалеку історію, а не тисячу... і що ж вона братиме?...

- Підожди! Давай по трошки... Я.., я згоден, із, гі-и, як ти знаєш, теорія розпаду... Так, горілку.., сама, і їстиме цю гидоту. Але... ...куди їм діватись після цього? Знову повертатись у черево матері, ставати українцями?.. Красиво закинула голову, красиво... двадцять п’ять, не більше... своїх змоскалізованих! Якщо від нас відвалиться Крим... Давай ще по п’ятдесят, я беру?!

- Бери... іду вже під шофе, вона зайшла сюди вже під шофе... Вітторія Колона під мухою в подільському гандеку в... в двадцять дві дванадцять, як сказав би Могилевський... Підійти і сказати їй, що вона схожа... Ні. Дядьку! Що вам потрібно, або – пішов ти!.. Ні. І вона, вроді би, нікого не збирається знімати... Невже тільки випити? ...з її сідницями? Серед цієї братії навіть нема кому звернути на неї увагу... А я?.. Закурить?.. Закурить.. – і доп’є свої сто з лимоном...

- Я взяв по сто, щоб потім не стояти... Так от, я про Крим. Захочуть відділитись – хай собі, це їх право. Ми все одно залишимося, і, заміть собі, на своїй землі, хіба що знову... з лицем мадонни.., як ота руда, у Тарковського... “Прилуки”... - ще може бути... Не схоже, що вона п’є кожен день, поки, що... не схоже. За скільки часу вона доп’є сво... не ходив?

- Що?

- В Лавру, коли мощі привозили, не ходив?

- Ні, я в той день цілував мощі однієї знайомої, так що, сам розумієш...

- Я до того, що це теж наші мощі! Це ми одна шоста частина землі!... Чого смієшся? Я не кажу, що вона, ця земля нам потрібна, але коли вона наша, то і нам її роздавати тим, у кого ми й відняли... Нам і роздавати, нам!.. І навіть не роздавати, а віддавати, і їм теж .., ні, їм залишити, подарувати Смоленщину і Курщину, а мінне поле на протя... Сумочка, мабуть ще маминої юності... Шукає запальничку? Так... А ось і джентльмен!.. Не один я.. Ось так... Ні, вернувся до свого?.. Горілка краще! Чи вона йому сказала щось?.. Вроді би й ні... Насправді топить сум?.. чи грає? З її жестами... у цій забігайлівці... Для чого? Кого їй тут шукати? – такого ж невдаху?.. Ніби я – невдаха!? Їй пасувала б зачіска Серовських героїнь, як у Юсупової.., або Гіршман... Через років десять вона могла б бути леді, та... не буде, і це не найгірше... Нічого не розумію в помадах, і не буду розуміти... Невже вона піде одна? Їй би побільше нахабства, рішучості... Ти не слухаєш?

- Слухаю. Оглянись, за третім столиком... Бачиш?

- То й що?

- Молода жінка, сама бере собі горілку... В цей час, тут...

- Ну і що? Тебе дратує, що ти не взяв їй горілку, чи те, що вона п’є її не з тобою? І потім – я тобі про високе, а ти мені – про блядь.

- ...Вона... одна п’є... Знаєш, недавно прийшов до цікавого висновку – всі люди ханжі, і чим більше вони говорять про мораль.., про мораль взагалі, тим більше вони ханжі! От скажи мені – ти любиш дітей?

- Своїх?

- От! Ніхто їх не любить, ні своїх, ні чужих, та прийнято говорити про любов до дітей і ми... Може й так треба... Це я до твоєї репліки. Запросити її до нашого столика?

- А якщо вона не захоче?

- Теж правильно.

- Що ж... Мені пора... – тобі ж поряд? Отож, а я потьопаю до метро. А ти... споглядай.., може щось і... Бувай.

- Бувай... Це вже мудрість. Добре, що йому... що у нього не мій настрій... А можливо, це тільки гра... Гра та образа.