Там, де зустрічаються фарба і слово
Мені завжди було тісно в межах одного виду мистецтва. Картини — це мої внутрішні пейзажі, написані не лише кольором, а й тишею, паузами, просторами між думками. А слова в текстах — це такі самі мазки, тільки зроблені літерами. Я не ділю себе на художника чи письменника. Я просто творю — там, де образ сильніший за форму.
Народився на Поділлі, вчився у Вінниці й Києві, але моя справжня освіта — це щоденний пошук і сумнів. Мої серії — «Апокрифи», «Слов’янський щоденник», «Імперія духу» — це не лише живопис, а спосіб мислити. Писати прозу для мене — не розвага, а заглиблення. У п’єсах і романах я шукаю підтексти, зони напруги, правду, яка не завжди зручна.
Мої роботи були в США, Швейцарії, Словаччині. Їх купують колекціонери, аналізують критики. Але найцінніше — коли вони мовчки говорять із глядачем. Як і тексти — нагороджені, поставлені, прочитані — але передусім почуті.
